Основна мета роботи - напрацювання математичних моделей напівемпіричного спрямування для якісного опису пристінних течій, адже вони, як це випливає з аналізу загальних напрямів моделювання (пряме числове моделювання, метод великих вихорів, напівемпіричне моделювання), все ще залишаються головним інструментом розрахунку складних турбулентних течій при великих числах Рейнольдса. Наведено математичні моделі коефіцієнта турбулентної в’язкості як алгебраїчного спрямування на гладкій чи шорсткій поверхнях за наявності чи відсутності конвективного теплообміну, так і диференціального й гібридного (алгебро-диференціальні чи різновиди диференціальних), які здатні враховувати основні фізичні особливості зсувної пристінної течії. З метою позбавлення впливу місць зшиву значень коефіцієнта турбулентної в’язкості, знайдених з різних формул у внутрішній та зовнішній областях, на результати розрахунків, у роботі застосована напрацьована шляхом використання асимптотичних властивостей гіперболічного тангенса єдина неперервна формула коефіцієнта турбулентної в’язкості. Виконане тестування одержаних розрахунків експериментом як при алгебраїчному, так і при гібридному спрямуваннях підтвердило дієвість запропонованого напряму розробки напівемпіричного моделювання турбулентності та переваги й перспективність гібридного спрямування стосовно можливостей як алгебраїчного, так і диференціального підходів.
Для фахівців з гідроаеромеханіки, гідравліки, теплофізики, теорії двигунів та молодих спеціалістів, аспірантів і студентів старших курсів, що виявляють інтерес до проблем турбулентних течій.
